Часто поняття “робота” і “послуга” здаються схожими, але їх значення мають суттєві відмінності, які не варто плутати. Тож давайте розберемося в чому ж їхня відмінність!
Для початку почну з того що ж таке “робота” - це діяльність, за допомогою якої ми можемо отримати матеріальний продукт. Робота більше проявляється у фізичній праці. Послуга- це діяльність більш інтелектуальної праці, яка спрямована на задоволення потреб клієнта, не пов'язана з створенням чогось нового. До прикладу це може бути надання юридичних послуг, медичного обслуговування тощо.
Варто зауважити, що багато видів діяльності поєднує в собі елементи як роботи, так і послуги. Тому розумінні значення цих понять є важливим аспектом при правильному оформленні документів та ведення бізнесу. Адже відповідальність сторін не якісно виконану роботу або надану послугу регулюються різними нормативними актами.
Акт виконаних робіт - це документ, який підтверджує факт надання послуг/виконання робіт, а замовник приймає і немає претензій до якості її надання. Цей документ підтверджує, що сторони виконали свої зобов'язання. Також акт є підставою для нарахування податку і може використовуватися як доказ в судді.
Акти можуть складатися на окремі етапи роботи, на кожну послугу окремо, можуть прописувати детально виконані завдання, час.
Акт є підставою для виставлення рахунку і отримання оплати.
Податковий агент це своєрідний посередник між платником податку і державою. Практично будь яка юридична особа або ФОП може стати податковим агентом. Найчастіше це: роботодавці, банки, організації.
Обов'язки податкового агента прирівнюються до платника податку, які встановлені в Податковому кодексі України. Основні з них: податковий агент зобов'язаний правильно нараховувати суму ПДФО, утримати нарахування з виплати, яку він здійснив, вести облік нарахованих, сплачених податків, подати звітність.
Варто зазначити, що правильне виконання обов'язків податкового агента є важливим для забезпечення своєчасного надходження податків до бюджету і уникнення проблем з податковими органами.
Законодавством передбачені різні види заходів забезпечення: застава- передача рухомого або нерухомого майна боржника кредитору, як забезпечення виконання зобов'язань; порука- відповідальність третьої особи за виконання боржником своїх обов'язків; банківська гарантія- гарантія банку про відшкодування збитку; обмеження права боржника розпоряджатися своїм майном.
Для різних видів зобов'язань можуть бути доцільними різні види забезпечення. Вартість забезпечення повинна бути пропорційна сума боргу. Заходи забезпечення оформляються договором, в якому детально прописуються умови їх застосування.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено в ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України.